Лекція Полевого Володимира Івановича: Використання об’єктів авторського права і суміжних прав у діяльності медіа

Цивільний кодекс відносить результати інтелектуальної, творчої діяльності до нематеріальних благ як об’єктів правового регулювання (ст. 199)

Книга 4 ЦК цілком присвячена праву інтелектуальної власності.

Об’єкти АП і суміжних прав у діяльності медіа

літературні та художні твори, зокрема:
1. романи, поеми, статті та інші письмові твори;
2. лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3. драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;
4. музичні твори (з текстом або без тексту);
5. аудіовізуальні твори;
6. твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
7. фотографічні твори;
8. твори ужиткового мистецтва;
9. ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
10. переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;
11. збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
Форма подачі твору (сценарій ТБ шоу) – дискусійне

Важливо! Звичайна новина не є об‘єктом авторського права.

Об’єктами суміжних прав є:

а) виконання;

б) фонограми;

в) відеограми;

г) програми (передачі) організацій мовлення, що виробляються в процесі мовлення.

Суміжні права тісно пов’язані з авторськими правами. Їх ще називають правами виконавців. Твір Ліни Костенко, а суміжні права – у Павла Зіброва. Вони виникають з приводу відтворення, сповіщення творів, які охороняються авторським правом та є, як правило, похідними від прав автора.

Реєстрація АП

Є доволі проста процедура державної реєстрації авторського права на твір. Вона здійснюється Державним агентством з авторських і суміжних прав (ДААСП), але документи подають через Мінекономіки

Передачі (програми) мовлення як цілісний інформаційний продукт, який виробляється в процесі мовлення та поширюється за допомогою технічних засобів зв’язку, належать до об’єктів суміжних прав, а передачі (ТБ програми, он-лайн трансляції) мовлення, що є результатом інтелектуальної творчої діяльності, наприклад, аудіовізуальні твори, літературні, музичні, наукові твори – до об’єктів авторського права.

Аудіовізуальний твір

Аудіовізуальний твір безпосередньо віднесено до об’єктів АП (п.1 ст. 433 ЦКУ)

Ч.1.ст.1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»

Аудіовізуальний твір – твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Первинним суб’єктом авторського права є автор твору (435 ЦКУ)

Існують майнові та немайнові права інтелектуальної власності

Немайнові права автора

(стст 423, 438)

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;

1) вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору;

3) обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору;

4) на недоторканність твору.

Майнові права автора

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать (ст. 15 ЗУ «Про авторські і суміжні права»):

а) виключне право на використання твору і на отримання винагороди;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Виключне право на використання твору означає використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора на дозвіл чи заборону використання дає йому право дозволяти або забороняти:

відтворення творів;
публічне виконання, сповіщення, демонстрацію, показ;
повторне оприлюднення творів іншою організацією;
переклади творів;
переробки, адаптації, аранжування та інші зміни;
включення творів як складових частин до збірників…
перший продаж, відчуження іншим способом
подання для публіки таким чином, що можна здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час;
здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат
ТОЩО

Винагорода

Ч. 5 ст. 15 Автор має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Ч 7. Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора.

Тому продавайте право показу, демонстрації твору без права подальшого продажу та копіювання твору.

«Спосіб першого продажу» також поширюється на випадки звукового, театрального тощо виконання твору, коли виконавець продає комусь право на фіксацію твору. з ч.4 ст.39 ЗУ Про авторське право та суміжні права: «коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробнику фонограми чи виробнику відеограми виключне право на розповсюдження фонограм, відеограм і їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та іншої передачі.»

Національна доктрина вичерпання АП

Зміст вичерпання права інтелект власності зводиться до того, що правовласник охоронного результату інтелектуальної діяльності в момент першої ініціації належного йому об’єкта в комерційний (господарський) обіг шляхом продажу будь-де на території країни втрачає своє право на контроль за подальшим розповсюдженням вказаного результату інтелектуальної власності. Часом Інформагенції наполягають, щоб навіть в новинних матеріалах ЗМІ вказували, що «Використання матеріалів цієї статті без дозволу (назва першоджерела) заборонено».Однак, ЗМІ вже сплатило послуги агентства (платна передплата) і виклала новину у відкритий доступ. Далі ЗМІ «Подарувало» матеріал читачеві, піклуючись про відвідуваність ресурсу і надходженнях від реклами … Це вже не перепродаж. Це їхня стратегія просування. Тому посилання на першоджерело не є обов‘язковим.Приклад зі світової практики:Підпріємлівій студент Купував книги-підручники в Таїланді і продавав їх в США.

Випадки вільного використання творів у медіа

На практиці можливі такі випадки вільного використання творів, характерні для медіа :1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; Відповідно до ЗУ «Про інформацію» будь-який твір має інформаційний характер, оскільки доносить до глядача відомості про події та факти навколишнього світу 2) вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;3) відтворення у пресі попередньо опублікованих статей з поточних питань, якщо це спеціально не заборонено автором;4) відтворення з метою висвітлення поточних подій …творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;5) відтворення з інформаційною метою публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою.6) Вільно можуть використовуватися твори, які стали суспільним надбанням: 70 років після смерті автора).

Права ІВ на об’єкт, створений на роботі або на замовлення

(Стст 429, 430)

Немайнові … належать працівникові, який створив цей об’єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об’єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

Службовий твір Ст. 16 Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Співавторство

Стаття 17. Авторське право на аудіовізуальний твір

Авторами аудіовізуального твору є:

а) режисер-постановник;

б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;

г) художник-постановник;

д) оператор-постановник.

Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених у цій частині авторських функцій.

Якщо інше не передбачено у договорі .. автори, які .. передали майнові права організації, …чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання відтворення, розповсюдження тощо цього твору,

Співавторство (ст 436 ЦКУ)

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.
Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Строк чинності майнових авторських прав – 70 років

Строк чинності майнових суміжних прав – 50 років

Якщо ви записали вашу програму на носій – то їх поширення регулюється Законом «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»

Авторське право на телеформат та його захист

Яка правова база для захисту телеформатів?

Ви не можете захистити ідею, але ви можете зробити усе, щоб захистити формат. Зараз формати у судах прирівнюються до «ідей», на відміну від креативних робіт. А ідеї не можуть захищатися авторським правом.

Хоча сама практика купівлі-продажу форматів передбачає існування прав інтелектуальної власності у форматах, це припущення піддається сумніву у судах.

FRAPA (Format recognition and protection Association ) пропонує розглядати позови про порушення прав інтелектуальної власності на формат як справи з недобросовісної конкуренції та порушення конфіденційності

Способи захисту, які можуть бути корисними для захисту форматів твору (телесценаріїв):

– максимальна фіксація будь-якого етапу розробки формату;

– створення біблії формату, діалогів; реєстрація опису формату (сценарію) в якості літературного твору. Оскільки опис є дуже коротким його дуууже важко використати для захисту прав

– Захист торгової марки: реєстрація торгових марок;

– реєстрація доменних імен та створення сторінок у соціальних мережах;

– Захист ноу-хау у договорах про конфіденційність: укладання договорів про конфіденційність з потенційними покупцями, яким продаємо формати;

– реєстрація формату у FRAPA (Format recognition and protection Association );

– укладання договорів із зовнішніми підрядниками, що беруть участь у виробництві, а також із власними співробітниками, які також є активними учасниками даного процесу.

Практика про захист форми твору

З 2011 року телеведуча Ольга Фреймут вела на Новому каналі реаліті-шоу «Ревізор». Вона перевіряла заклади громадського харчування та готелі в різних містах країни на предмет якості обслуговування, приготування страв, вмісту продуктів, стану номерів. З початку 2014 року телеведуча перейшла працювати на «1+1».

У травні 2014 року стало відомо, що пані Фреймут готує ревізорський проект на «1+1». У юридичному департаменті Нового каналу заявили, що якщо новий проект «1+1» виявиться плагіатом, Новий канал «захищатиметься всіма доступними способами».

У вересні 2014 року на «1+1» стартував проект «Інспектор Фреймут», у якому пані Фреймут теж перевіряє заклади громадського харчування.

Подали позов. використання без дозволу автора літературного твору «Типовий сценарій телевізійної передачі “Ревізор”» та аудіовізуального твору «Ревізор» шляхом переробки. Головною проблемою було довести в суді, що форма вираження твору – це не просто текст та аудіовізуальний твір без змін. У справі обидві сторони подали клопотання про призначення судової експертизи. Експерт встановив, що при створенні «Інспектора Фреймут» були використані літературний та аудіовізуальний твір «Ревізор». Зокрема, він зазначив, що тема, сюжет, ідейне наповнення – елементи, які не охороняються, але, тим не менше, співпадають в обох передачах. А композиція, структура, сюжетні ходи, тексти, стиль мовлення, персонаж ведучої, поведінка знімальної групи та ведучої, операторські прийоми – тобто елементи, які охороняються – також були використані в «Інспекторі Фреймут».

21 січня 2015 року Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Нового каналу і зобов’язав телеканал «1+1» і компанію «1+1 продакшн» не створювати будь-яких аналогічних програмі «Ревізор» творів, у тому числі проекту «Інспектор Фреймут», заборонив випускати «Інспектор Фреймут», а також зобов’язав «1+1 продакшн» виплатити Новому каналу компенсацію в розмірі 414 тис. 120 грн, а телеканал «1+1» – компенсацію в розмірі 803 тис. 880 грн.

Вищий господарський суд задовольнив касаційну скаргу Нового каналу і скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 вересня, яка була прийнята на користь «1+1».

Алгоритм притягнення до відповідальності

Захист прав організацій мовлення здійснюється у межах цивільного, адміністративного, кримінального законодавства шляхом використання передбачених законом форм, засобів і способів захисту.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;
стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
виплату компенсації, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, тощо;

Адміністративна відповідальність за порушення прав передбачена статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: незаконне використання передачі організації мовлення або інше умисне порушення прав на цей об’єкт суміжних прав, що охороняється законом, –

Кримінальна відповідальність за порушення прав визначена статтею 176 Кримінального кодексу України, а саме:

незаконне відтворення, розповсюдження програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі. При цьому матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У складі Мінекономіки діє підрозділ інспекторів з питань інтелектуальної власності. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення за цією статтею державний інспектор з питань інтелектуальної власності згідно з абзацом 3 пункту 9 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674, має право складати протокол про адміністративне правопорушення та передавати його на розгляд до суду.

Суд у порядку адміністративного судочинства розглядає справу та вирішує питання про застосування штрафу.

Державна служба інтелектуальної власності України (далі – Державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України (див. Полодення про Державну службу інтелектуальної власності України, що затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №436/2011).

Особливості в Інтернет

Міжнародними договорами, що забезпечують основу правового регулювання використання об’єктів авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі є так звані Інтернет-договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності (міжурядова установа ООН) від 20.12.1996:

Договір ВОІВ про авторське право (ДАП, чинний з 06.03.2002)
Договір ВОІВ про виконання і фонограми (ДВФ, чинний з 20.04.2002).

Зазначені Документи розроблені в розширення Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1971 р. Україна приєдналася до Інтернет-договорів ВОІВ 20.09.2001. В Інтернеті діють ті ж правила. див. також Рекомендації щодо охорони та захисту авторського права у сфері діяльності засобів масової інформації (ліквідованого Державна служба інтелектуальної власності України)сайт – це складений твір, збірник (ст. 19 Закону). Авторське право на форму упорядкування та дизайн можливе. На складові – ні. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів.

Як офіційно зареєструвати своє авторське право?

Необхідно враховувати, що авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору. Тому для виникнення та здійснення авторського права не вимагається реєстрація права на твір чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Реєстрація може здійснюватись на вимогу суб’єкта авторського права, але вона не має правовстановлюючого характеру. Проте Документом, що засвідчує авторство (авторське право) на оприлюднений чи неоприлюднений твір, а також факт і дату оприлюднення твору може слугувати свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір (детальніша інформація на веб-сайті Державного департаменту інтелектуальної власності Якщо автор твору – журналіст, ім’я якого не вказано на Інтернет-джерелі (ч.4 Ст. 11 ЗУ «Про авторське право та суміжні права»), або якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім’я і не заявить про своє авторство. Це правило поширюється і на обов‘язки автора.

Використання об’єктів авторського права і суміжних прав у діяльності медіа