• Локація вул. Б. Хмельницького, 46, м. Київ, 01054, Україна
  • Номер телефону +38 (044) 234 4186

МОДЕРНІЗАЦІЯ МЕДІАЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Україна зазнала величезних змін від того часу, як вона здобула свою незалежність у 1991 році, але політична та правова системи залишаються надто централізованою, економіка слабкою а влада перманентно намагається обмежувати свободу слова і свободу діяльності медіа. Під час Помаранчевої революції 2004 року, та Євромайдану 2013–2014 років були озвучені суспільні вимоги щодо необхідності поглиблення демократичних свобод. Основні прихильники реформ закликали зміцнення верховенства права, децентралізації, роздержавлення ЗМІ та впровадження в країні публічного мовлення, яке має слугувати суспільству і підзвітне суспільству. І саме український парламент адекватно відреагував на запит суспільства.

Кардинальні зміни в медійному законодавстві України відбуваються під час великих суспільних трансформацій. Так Закон України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»  було ухвалено у квітні 2014 року [1]. Саме в цей час ще тривала Революція Гідності і фактично було розпочато військову агресію Росії проти України на Донбасі та в Криму.

30 серпня 2022 року, під час воєнного стану парламент України підтримав законопроєкт № 2693-д «Про медіа», який іще називають кодексом для ЗМІ , бо він стосується всіх видів медіа [2]. 13 грудня 2022 року, Верховна Рада ухвалила проєкт закону «Про медіа» у другому читанні і в цілому. Ухвалення цього закону є однією з вимог для вступу України до ЄС. І саме це стало рушійним фактором зазначає голова парламентського комітету із питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв: «В Україні медіа багато, і вони дуже різні: великі національні, маленькі місцеві. Є різні власники з різними інтересами. Тому такий закон ухвалити було непросто. Якщо чесно, закон про медіа ми ухвалили виключно завдяки тому, що він потрапив у перелік вимог Європейського Союзу. Інакше він би не пройшов через зал».

 Надаючи Україні статус кандидатки у члени ЄС, Єврокомісія рекомендувала нашій державі «боротися з впливом приватних інтересів шляхом ухвалення закону про медіа, який приводить законодавство України у відповідність до Директиви ЄС про аудіовізуальні медіапослуги та надає повноваження незалежному медіарегулятору». Водночас неменшою мірою ухваленню законопроєкту посприяло широкомасштабне вторгнення Росії. І тільки потім — включення його в перелік вимог Європейського союзу у зв’язку з отриманням Україною статусу кандидата. Євроінтеграційний шлях важливий і необхідний для України, але безпекові виклики, в тому числі в інформаційній сфері, зараз є питанням виживання держави та існування нації

В аспекті протидії інформаційній війні і збройній агресії законопроєктом «Про медіа»  у розділі  9 «Обмеження, пов’язані зі збройною агресією» передбачені спеціальні повноваження регулятора, норми і механізми для боротьби з агресором у медійному та інформаційному полі. Зокрема державний регулятор в сфері медіа, Національна Рада, під час дії воєнного стану отримала повноваження щодо можливість визначення і блокування ОТТ-сервісів агресора. Так само можуть блокуватися ворожі онлайн-медіа і прийматись рішення про припинення поширення друкованих видань, які не зареєструвались (у мирний час реєстрація для них добровільна). Якщо виявиться, що іноземне медіа має стосунок до Росії, його реєстрація скасовується рішенням Нацради. Також Нацраді надали можливість визначати процедурні особливості виконання своїх повноважень під час війни, визначати порядок видачі тимчасових дозволів, встановлювати відмінні від мирного часу квоти національного продукту та відступи від програмних концепцій мовлення тощо. Передбачена і спеціальна процедура розгляду справ про порушення законодавства медіа. Зокрема, регулятор буде реагувати тільки на грубі порушення без проведення перевірки, але з обов’язковою комунікацією з медіа. В законопроєкті значно покращили всі складові регулювання діяльності всіх видів медіа. В тому числі і «онлайн-медіа», якому у документі дається чітке визначення. Важливим є розподіл у частині застосування санкцій відносно онлайн-медіа на три категорії — зареєстровані, незареєстровані, але в яких можна встановити, хто здійснює редакційний контроль, та анонімні. І якщо для зареєстрованих механізм регулювання найбільш лояльний, то для анонімних, які не реагують на звернення регулятора, — найбільш жорсткий. Ця норма є актуальною не тільки під час війни, тому що інформаційні впливи, пропаганда та дезінформація є складовою зовнішньої політики окремих держав у сучасному світі.

Окрім іншого, законопроєкт пропонує запровадити регуляцію онлайн-медіа та різних вебплатформ на кшталт Netlix чи Facebook. Передбачає механізм співрегуляції. Згадує Кодекс етики українського журналіста. Окремий розділ законопроєкту присвячено мовленню громад (community media) — третьому сектору мовлення, що існує в Європі паралельно із суспільним та комерційним.

Сучасною світовою тенденцією розвитку медіапростору є наявність інститутів публічних аудіовізуальних медіа: суспільного мовлення або національні публічні аудіовізуальні медіа та аудіовізуальні медіа  громад і місцеві публічні аудіовізуальні медіа.

Саме впровадженню, розвитку і функціонуванню цього виду медіа присвячено розділ ІІІ «Публічні аудіовізуальні медіа». Зокрема, проєкт визначає дві категорії таких локальних медіа — місцеві публічні аудіовізуальні медіа та аудіовізуальні медіа громад.

Згідно з резолюцією ПАРЕ №1466 (2005), до обов’язків України як члена Ради Європи в інформаційній сфері належить ліквідація державних та муніципальних медіа, упровадження публічного мовлення та забезпечення відповідності нового українського медійного законодавства  стандартам Ради Європи та рекомендаціям її експертів [3].

Поява публічних медіа і медіа громад як виду публічних ЗМІ часто пов’язана з ширшими політичними змінами, зокрема поглибленням демократії та зміцненням громадянського суспільства. Такі медіа існують у понад сотні країн та визнані як окремий вид ЗМІ поруч із суспільними та комерційними медіа.  

Як вже було зазначено, 13 грудня 2022 року парламент України остаточно підтримав законопроєкт № 2693-д «Про медіа» [2]. Цей документ має стати кодексом, що регламентує функціонування сучасної системи ЗМІ України.

Отже  реформа медійного законодавства є не тільки зобов’язанням України як держави-кандидата в члени ЄС а є і конче необхідною на шляху  поглиблення демократії, верховенства права та свобод, розбудови держави та збереження суверенітету. Законопроект № 2693-д «Про медіа» відповідає вимогам Єврокомісії щодо набуття Україною членства в ЄС а саме в частині прийняття закону про ЗМІ, який узгоджує законодавство України з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіапослуги та надає повноваження незалежному регулятору ЗМІ.

Олег Джолос, Укртелерадіопресінститут

Підписуйтесь на нас!