• Локація вул. Б. Хмельницького, 46, м. Київ, 01030, Україна
  • Номер телефону +38 (044) 234 3552;

Тези виступів на онлайн семінарі «Співпраця Україна—НАТО. Регіональний вимір»



11 червня перед журналістами Харківської та Сумскої областей виступила Директорка Центру інформації та документації НАТО Барбора Маронкова.

Зокрема, вона зупинилася на історії відносин України та НАТО, роботі Комісії Україна-НАТО та детально розповіла про політику відкритих дверей Альянсу. Так, вона зазначила, що Альянс дотримується рішення, ухваленого на Бухарестському саміті у 2008 році про те, що Україна та Грузія стануть членами Альянсу.  Союзники невпинно підтримують право України обирати власне майбутнє. Водночас, рішення щодо запрошення країни вступити в Альянс приймає Північноатлантична рада на основі консенсусу.

Крім того, Директорка  Центру зазначила, що співпраця між Україною та НАТО у галузі реформування структур безпеки і оборони є вирішальною для продовження трансформації безпекової позиції України і залишається важливою складовою поточних демократичних перетворень в країні.

Після незаконної і нелегітимної анексії Криму Росією міністри закордонних справ держав-членів НАТО узгодили низку заходів, спрямованих на вдосконалення здатності України гарантувати власну безпеку. На Варшавському саміті було вирішено включити заходи НАТО на підтримку України до Комплексної програми допомоги (КПД) Україні. Програма охоплює сім проектів цільових фондів, створених спеціально для України, зусилля у ключових галузях реформування, а також розбудову спроможностей структур безпеки і оборони України.

Світлана Ротаєнко, керівник програм Центру інформації та документації НАТО в Україні розповіла слухачам про практичну допомогу, яку НАТО надає Україні.

Вона зазначила, що така допомога здійснюється в рамках партнерства України та НАТО через відповідні інструменти партнерства.  Хартія про особливе партнерство від 1997 року є основоположним документом, який регламентує відносини Україна – НАТО. А Комісія Україна – НАТО (КУН) скеровує спільну діяльність і є форумом для проведення консультацій між державами – членами Альянсу і Україною з питань безпеки, що становлять взаємний інтерес.

Одним з інструментів партнерства є трастові фонди та інші програми НАТО з розвитку спроможностей та взаємосумісності. Так, трастові фонди – це механізм надання на добровільній основі окремими країнами-членами та партнерами Альянсу цільової практичної допомоги державам-партнерам у галузі демілітаризації та оборонної реформи в рамках індивідуальних проектів за програмою «Партнерство заради миру» (ПЗМ). Крім того, 31 жовтня 2019 р. на засіданні Комісії Україна-НАТО союзники підтвердили свою відданість подальшій підтримці реформ в Україні та схвалили третій перегляд Комплексного пакету допомоги, пов’язуючи його із реформаторськими цілями, спрямованими на впровадження євроатлантичних принципів, кращих практик і стандартів, а також посилення взаємодії з НАТО.

Як зазначила пані Ротаєнко, на сьогодні в Україні діють 7 таких фондів із загальним бюджетом понад 40 млн євро та працює 13 програм НАТО (інфографіка).

Зокрема, більш детальну увагу було приділено програмі НАТО Наука заради миру, її ключовим пріоритетам та механізмам подання грантових заявок.

У своєму виступі «Україна-НАТО-ЄС – співпраця у сфері безпеки» Віталій Мартинюк, виконавчий директор Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», привернув увагу до наступних питань: розвиток співробітництва НАТО  з ЄС у сфері безпеки; взаємодія Україна-ЄС-НАТО із зміцнення спільної безпеки; поєднання безпекових вимірів європейської і євроатлантичної інтеграції України.

Доповідач висвітлив базу та етапи розвитку безпекового співробітництва між НАТО і ЄС, сфери і механізми цієї співпраці, розібравши її на прикладах взаємодії з протидії гібридним загрозам, кібер безпеки та стратегічних комунікацій. Він детально пояснив, як відбувається ця співпраця за 74-ма пропозиціями, затвердженими обома організаціями.

Ключовим питанням виступу було, як Україна інтегрується у зазначену безпекову співпрацю НАТО з ЄС. З огляду на те, що у Четвертому звіті від 2019 року про хід імплементації Спільної декларації НАТО-ЄС із безпекового співробітництва Україні відведена окрема увага, зокрема, щодо надання допомоги у сфері безпеки й оборони, імплементації закону «Про національну безпеку» і реформи СБУ, було детально розібрано практичні кроки і перспективи тристоронньої співпраці у сферах протидії гібридним загрозам, з кібер безпеки та стратегічних комунікацій. В якості практичних прикладів були наведені спільні навчання, зокрема – навчання НАТО в Україні із захисту критичної інфраструктури 2017 року, в яких брали участь представники Європейського Союзу.

Щодо питання, чи замінить ЄС Україні НАТО у сфері безпеки, була привернута увага до розвитку оборонно-безпекової складової ЄС, яка є радше узгодженим компонентом євроатлантичної безпеки, ніж конкурентом НАТО, а також до зусиль обох організацій з недопущення дублювання їхніх дій у цій сфері, наприклад, щодо проведення місій та операцій з підтримання миру і безпеки.

У висновках було наголошено на важливому вкладі України у змінення європейської і євроатлантичної безпеки та необхідності долучатись до усіх безпекових ініціатив НАТО і ЄС, що сприяє досягненню мети – членства нашої держави в обох організаціях.

Марія Дмитрієва, викладачка, Укртелерадіопресінститут: Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека»

Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 підкреслює важливість забезпечення рівноправної, всебічної та активної участі жінок у запобіганні та врегулюванні конфліктів, підтримці та зміцненні миру та безпеки. Цивільне населення, особливо жінки та діти, становлять переважну більшість серед тих, на кому негативно позначаються збройні конфлікти, включаючи біженців та вимушених переселенців. Резолюція стала першим офіційним кроком такого рівня на визнання непропорційного впливу війни на жінок, а також важливості жіночої участі та лідерства в запобіганні конфліктам і побудові миру. Активна участь жінок розглядається як необхідна умова для досягнення міжнародного миру і безпеки в широкому розумінні цієї концепції.

Документ закликає всі сторони у збройних конфліктах вживати спеціальні заходи для захисту жінок та дівчат від гендерно-зумовленого насильства, особливо від зґвалтування та інших форм сексуального насильства під час збройного конфлікту.

Сам той факт, що найвищий орган влади, до завдань якого входить забезпечення миру та безпеки в цілому світі, визнав, що мир нерозривно пов’язаний з гендерною рівністю та керівною роллю жінок, є великою перемогою глобального руху жінок.

Резолюція визначає необхідність призначення гендерних радників та радниць в усіх місіях по підтриманню миру та додаткового захисту для жінок і дівчат. В документі наголошується на необхідності здійснення навчання гендерній рівності та правам жінок для персоналу миротворчих і гуманітарних місій, на необхідності утримувати спеціальні табори для внутрішньо переміщених осіб та біженців як гуманітарні та цивільні установи і організовувати їх роботу таким чином, щоб унеможливити гендерне насильство. Резолюція також передбачає проведення консультацій з жіночими організаціями і групами та їх включення у процес пост-конфліктної реабілітації й примирення.

Резолюція 1325 є першою з десяти, які складають Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” і охоплюють різні аспекти досвіду жінок в умовах конфлікту, розв’язання конфлікту, пост-конфліктної відбудови та миробудування. Окрім того, є Резолюція Ради Безпеки ООН “Молодь. Мир. Безпека”, яка тематично пов’язана з цією та іншими резолюціями цього порядку денного.

На виконання Резолюції затверджено Національний план дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» (НПД 1325). Він був затверджений на період до 2020 року розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113.

Чотири наріжних камені Порядку денного «Жінки. Мир. Безпека»

 

Участь

Залучення й участь жінок (включаючи діячок громадянського суспільства) у процеси прийняття рішень, які стосуються запобігання конфлікту, миробудування та пост-конфліктної відбудови

Захист

 Захист жінок та дітей у збройних конфліктах, включаючи ситуації,  де вони є біженками або внутрішньо переміщеними особами; підтримка миру та охорона порядку; правосуддя; конституційні, електоральні та юридичні процеси; соціальне й економічне відновлення; навчання військового та цивільного персоналу, включаючи миротворців, з питань захисту жінок; нетерпимість до сексуальної експлуатації та зловживань владою проти місцевого населення і покарання за такі дії

Впровадження

Впровадження гендерного підходу на всіх рівнях означає систематичне впровадження резолюцій порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” всіма країнами-учасницями, особливо в контексті мирних місій за проводом ООН.  В операціях з підтримки миру та безпеки країни-учасниці мають брати до уваги конкретні потреби жінок та чоловіків в усіх аспектах запобігання конфлікту, переговорах про мир, підтримки миру та миробудування, гуманітарної допомоги, а також пост-конфліктного управління.

Запобігання

Запобігання збройному конфлікту та сексуальному насильству, пов’язаному з таким конфліктом; ефективне звітування та захист жертв

 Олег Кокошинський, Віце-президент Громадської організації «Атлантична Рада України»(АРУ) та заступник голови Громадської ліги Україна – НАТО, викладач вищої категорії Укртелерадіопресінституту  привернув увагу учасників до важливості розуміння феномену НАТО, його теоретичні і інституціональні засади, цілі і напрямки діяльності.

Він зазначив, що навколо НАТО точиться багато суперечок, міфів і дезінформації.  З’ясувати, яким є НАТО, насправді, маємо спираючись на джерела,  які містять документи і видання, оприлюднені саме НАТО.

Як свідчать наведені цифри і факти  історичні витоки НАТО, пов’язані з майже «вічною» проблемою людства, заради вирішення якої був створений, зокрема, Альянс, залишаються конфлікти  і війни(які відбуваються  сьогодні в Європі, Україні. зокрема). Відповідальність за продовження політики з позиції «права сили» несе правонаступниця СРСР – РФ, яка вже 6 років здійснює, де – факто, агресію проти України.  Запобігти, нарешті, зупинити це коло конфліктів і війн має за мету сучасна міжнародна система безпеки на чолі з ООН, а дійовою безпековою складовою є НАТО до якої прагне приєднатися Україна.

Йдеться, перш за все, про безпеку, яка на мовах світу, означає тотожні почуття, але передбачає відповідну політику і діяльність як держав так і їх союзів. За визначенням британського журналу «Економіст»  з 63 союзів, які діяли за останні п’ять століть в Європі, лише 10 проіснували більше 40 років і 70 років НАТО є надзвичайним досягненням, за тривалістю. За ці роки НАТО пройшло три часові епохи, якими стали: «Холодна війна»; «Еволюція і трансформація НАТО»; «11 вересня 2001 року – терористичні атаки – нові загрози і вирішення кризових ситуацій». Під час презентації пан Кокошинський акцентував увагу на  трьох ключових  сучасних інституційних  вимірах  Альянсу,  які містять  детальні огляди, пов’язані з розумінням:  Що таке НАТО?  Що робить НАТО?  Як працює НАТО?

Олег Джолос, викладач Укртелерадіопресінституту, доцент кафедри телебачення і радіомовлення Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка.

Унікальність українсько-російського протистояння в надпотужній ролі, яку відіграє інформаційна складова. Головнокомандувач об’єднаних Збройних сил НАТО в Європі Ф.Брідлав на саміті 2014 року в Уельсі заявив: «Це найбільш дивовижний інформаційний бліцкриг, який ми коли-небудь бачили в історії інформаційних воєн». Проте саме роль інформації як головної зброї, її конвертація у засіб агресії, політична історія в контексті воєн сучасності ще не бачила. Невипадково саме кіберпростір та стратегічні комунікації визначені НАТО одним з пріоритетів стратегії безпеки для країн Альянсу.

З появою, мобільної телефонії, Інтернету і соціальних мереж традиційні медіа втратили монополію на комунікацію, тобто на розповсюдження інформації.

Інтернет, соціальні мережі – сьогодні стали головними джерелами інформації для простих громадян. При цьому треба визнати що громадяни, далеко не усіх країн, вміють користуватися ЗМІ. Майже 60 % українців не схильні до критичного мислення. Лише 11 % змогли відрізнити фейки від достовірної інформації.

Щоб у суспільства була реальна картина подій у світі, варто не тільки вимагати від медіа дотримуватись правил професійної етики та стандартів,  не менш важливо навчити громадян критично споживати інформацію.

«Для виживання нашої держави дуже важливо, щоб громадяни вміло критично мислити. Медіаграмотність – це необхідне вміння для сучасної особистості», – Лілія Гриневич, екс-міністр освіти та науки України.

В контексті впровадження медіа грамотності слід орієнтуватись на  рекомендації  міжнародної організація ЮНЕСКО. В цих документах ЮНЕСКО намагається поєднати інформаційну та медійну грамотність (Laws of Media and Information Literacy, MIL), виділивши спільні для обох сфер поняття. Організація також позиціонує ці дві сфери як комбінацію знань та навичок, необхідних сучасному суспільству в усьому світі.

«Громадянам важливо розуміти функції медіа та інших джерел інформації, критично оцінювати їх контент, а також приймати обґрунтовані рішення – як користувачам, так і виробникам медіаконтенту та інформації», – пояснили в організації .

Компетентності з медіаграмотності можна умовно поділити на чотири групи — розуміння медіа, використання медіа, комунікація за допомогою медіазасобів та вміння досягати власних цілей, застосовуючи медіа.

На важливості впровадження медіа грамотності серед громадян і особливо учнів  наголошують і міжнародні партнери України. «Демократія потребує включених активних громадян, які здатні розрізняти правду й пропаганду. Медіаграмотність важлива для усіх країн,  але особливо важливо для України, суверенітет якої перебуває зараз під загрозою»,- Марі Йованович, колишня  Посол США в Україні.

Презентація виступу медіа-тренера Дениса Замрія.

Стрімкий розвиток інформаційних технологій, виникнення Інтернету сприяло появі соціальних мережевих спільнот без яких неможливо уявити сучасне життя. Сьогодні саме ці спільноти – основний конкурент регіональних ЗМІ. Тож світ змінюється, час змінюватися і медіа. Ми йдемо у інтернет і соціальні мережи. І саме ця лекція повинна розказати медіа-професіоналам, як це правильно зробити, як уникнути типових помилок і одразу стартувати як потужне мережеве медіа.

Справа в тому, що простір Інтернету як нечітко структурований гіпертекст і нова форма соціальних взаємодій істотно розширює межі людської свободи. Але одночасно створює складну систему ризиків, що породжують бар’єри в реалізації цієї свободи. Необхідність мінімізації таких ризиків висуває нові вимоги до організації медіа задля того, щоб задовільнити сучасні потреби індивіда і суспільства.

Сьогодні Інтернет це не тільки особливий інтерактивний глобальний і національний засіб комунікації, сьогодні це нове соціальне середовище, яка розширює наше розуміння взаємодій людини в інформаційному суспільстві. Тож ми вивчаємо основні характеристики Інтернету саме як засобу масової комунікації.

У своєму виступу Денис Замрій, заступник директора Укртелерадіпресінституту з навчально-методичної роботи,  медіа-тренер у галузі соціальних комунікацій  в доповіді на тему «Безпека соціальних мереж. Монетизація присутності у соціальних мережах» надав учасникам практичні навички ефективної роботи в соціальних мережах з просування власних публікацій, а саме розказав про:

  1. Соціальні мережи, як канал промо та трафіку для регіональних ЗМІ.
  2. Системи залучення коштів – пряма реклама, партнерські програми, інші засоби залучення коштів через інтернет
  3. Алгоритм ФБ и Youtube.
  4. Метрики ФБ и Youtube :  охоплення, залучення, нові користувачі.
  5. Групи, паблік, бізнес сторінки, особисті сторінки.
  6. Робота з лідерами думок.
  7. Віральний контент.
  8. Функції ФБ: Репутація, імідж, розкрутка, лояльність, експертність, лідерство думки.
  9. Як працювати з соціальною мережею Instagram та мессенджером Telegram для просування своїх сторінок.
  10. В яких редакторах створювати власний сайт видання.

Тези виступу Павла Жовніренка, голови Правління Центру Стратегічних Досліджень «Інформаційні фейки у російсько-українській війні» – «Гібридна війна» як  органічна  і  традиційна  форма конфлікту  Росії із зовнішнім світом.

Форми «гібридної війни»
  • Військова агресія
  • Використання ДРГ і парамілітарних структур
  • Направлення кадрових військових
  • Постачання зброї й амуніції
  • Генерування і підживлення сепаратистських рухів
  • Інформаційна війна
  • Економічний тиск
  • Кібератаки на об’єкти критичної інфраструктури
  • Створення в Європі підконтрольних політичних структур

 

Інформаційна війна

Особливості

Використання ООН та інших МО для руйнування міжнародного права і системи міжнародної безпеки

  • Використання внутрішніх механізмів і риторики Заходу для його знищення

 

Мета Путіна: знову стати імперією,

вагомим  світовим гравцем.

 

Шлях досягнення – деструктивний.

 

Намагання створити «глобальний

хаос», посіяти серед українців

та європейців невизначеність,

тривогу і страх.

 

Ефективність інформвійни
  • Німеччина  1933-1945,

Нюрнберзький процес

  • Витрати на пропаганду

в РФ

  • Мета стратегічної

ІВ ІІ покоління – повна

Відмова від

використання

військової сили

  • «Той, хто успішно проштовхує дезінформацію – той володіє світом»

 

Методи бойової пропаганди

  • «Гнилий оселедець»,
  • «Перевернута піраміда»,
  • «Велика брехня»,
  • «Проекція»,
  • Принцип «40 на 60»,
  • Абсолютна очевидність».

 

Фейки – «історичні факти». Приклади та методика їхнього спростування
  • «Крим незаконно подарований Україні Хрущовим»
  • «Крим добровільно приєднався до Росії після державного перевороту в Києві»
  • «Росія не постачала і не постачає зброю військовим формуванням «ДНР» і «ЛНР»»
  • «Бандера-зрадник  співробітничав з німцями»
  • «Будапештський меморандум – папірець»

 

Підписуйтесь на нас!