В цьому році Укртелерадіопресінститут відкриває курс “Авторське кіно і телебачення”. Куратор курсу – Михайло ЛЄБЄДЄВ, досвідчений режисер, оператор, драматург. Заслужений працівник культури України, член спілки кінематографістів України, член Європейської Гільдії кінооператорів “IMAGO”.
Для чого в кіно і на телебачення приходять творчі люди? По-перше, тому що там цікаво. По-друге, і це головне, щоб реалізувати себе як митця. Кожна творча людина прагне, щоб його працю гідно оцінили. Не варто вірити словам «невизнаних геніїв» які кажуть: «Я знімаю фільми (пишу романи, музику, малюю картини, роблю скульптуру і таке інше) лише для себе! Не подобається – не дивіться!».
Так кажуть ті, хто хоче приховати свою творчу поразку чи, навіть, творчу неспроможність. Реалізувати себе як Особистість – ось основна мета кожної творчої людини. І для цього їй потрібен своєрідний камертон – потрібна постійна оцінка оточуючих.
Всесвітньо відомий режисер-аніматор Олександр Татарський (а/ф «Пластилінова ворона», «Падав торішній сніг», «Слідство ведуть Колобки» та інші) у інтерв’ю висказав наступну думку: «Режисер той – кому є, що сказати людству». Сказано стисло і зрозуміло. Можна перефразувати, і таке ствердження буде цілком справедливим, якщо замінити слово «Режисер» словом «Автор».
Всі автори творять: пишуть книги, складають вірші, музику, ставлять спектаклі, знімають фільми …. Якщо вважають, що їх робота завершена, виносять результат своєї праці на загальний огляд. Твори кращих майстрів переживають своїх творців. І перспектива залишити після себе слід в історії теж приваблює творчо обдарованих людей працювати в мистецтві. Але більшість над цим не замислюються – їм подобатися сам процес творчості.
Кінематограф відносно молодий вид мистецтва – йому всього 123 роки!
І останні двадцять з них він «вчився» обходитися без плівки. Сьогодні, вже можна стверджувати, що кіновиробництво завершило свій перехід на «цифру», а з нею набуло для себе безмежні технічні та творчі можливості. Тепер все залежить лише від фантазії авторів фільму і їх умінню розповідати екранні історії.
ХТО ТАКИЙ «АВТОР ФІЛЬМУ»?
За законодавством нашої країни до авторів художнього фільму відносять фахівців наступних п’яти професій: автор сценарію, режисер-постановник, оператор-постановник, художник-постановник і композитор.
У документальному фільмі ті ж самі фахівці, але без приставки «постановник». Там просто «ставити» нічого. Або це буде не чисто документальний фільм, а з елементами постановки.
За авторами навічно закріплено їх авторське право на твір. Порушення авторських прав переслідується за законом.
АВТОР-ВОЛОДАР ФІЛЬМУ?
Далеко не завжди автори є власниками майнових прав на свої твори. У літературі, наприклад, майнові права нерідко належать видавцеві, а авторство зберігається за письменником.
У кіно майнові права, як правило, належать продюсерам, або тому, хто виділив на фільм гроші. Між продюсерами (студією) і авторами підписується кілька різних договорів. У них оговорюються права та обов’язки кожної сторони.
Майнові права можна передати, а ось авторські – ні.
Якщо автор виробляє фільм за свої гроші і юридично реєструє на себе майнові права, він стає його виключним власником.
А ХТО ІНШІ УЧАСНИКИ КІНОВИРОБНИЦТВА?
Ким юридично виявляються сотні інших людей, які працюють над фільмом, ті, чиї прізвища вказують у кінцевих титрах найменшими літерами, що повзуть по екрану по п’ять – сім хвилин?
Законодавчо майже всі вони – «обслуговуючий персонал», який працює за платню, чи гонорар, і ніяких прав на фільм та нарахувань з нього не мають. Але без їх участі неможливо обійтись! Вони – як музиканти у оркестрі, без яких неможливо виконати симфонію. Кожен окремо професіонал своєї справи. І чим більше в проекті зайнято професіоналів, тим швидше картина буде зроблена і вийде на екран. Але тим і дорожче вона буде коштувати в виробництві.
Що таке «ФІЛЬМ»?
Не всі розуміють, що таке «фільм», коли надсилають на фестивалі звичайні телепрограми чи сюжети, заявляючи їх як «фільми».
У Інтернеті можна побачити безліч таких «фільмів». Більшість з них створюються за одну ніч. Зробив першокурсника першу у своєму житті учбових роботу і у титрах повідомляє:
«Над фільмом працювали …».
Якщо відповісти дуже спрощено, то фільм – це екранний витвір мистецтва, який зроблено за правилами кіновиробництва. Можна додати: «…екранний витвір мистецтва, від якого глядач не може відвести погляд». Або це – не фільм. А найвищу оцінку заслуговує робота, яку глядач бажає переглянути декілька разів.
ПРОФЕСІЙНЕ ТА АМАТОРСЬКЕ АВТОРСЬКЕ КІНО.
До появи цифрових технологій телебачення і кінематограф залишалися для більшості людей «таємницею за сімома печатками». У той час на студіях працювали виключно «вузькі» фахівці: режисери та звукорежисери, студійні інженери та інженери відеозапису, телеоператори і кінооператори, телеведучі та редактори, і ще багато інших. Поєднувати однією людиною відразу кілька спеціальностей було нереально: занадто складною, громіздкою і ненадійною було аналогове обладнання. Без численної команди фахівців зняти і змонтувати професійну екранну роботу було просто неможливо.
А паралельно існувала багатомільйонна «армія» фото та кіноаматорів. Вони знімали на целулоїдну плівку. Все робили власними руками: фотографували, проявляли, друкували, писали сценарії, знімали та монтували. Зазвичай те, що у них виходило і технічно, і творчо бажало бути кращим.
З часом целулоїдну плівку було замінено магнітними носіями. В побутові відеокамери стали встановлювати матриці, які навіть перевищили розміри «академічного» кінокадру. Сучасні мобільні телефони оснастили багатоядерними процесорами. Але з такою розкішною технікою працювати краще не стали.
Важливо розуміти різницю між професіоналом, який придбає у своє користування сучасне знімальне обладнання та іміджмейкером чи відеографом (це ті, хто знімають весілля та корпоративні вечірки) – учорашні аматори які самостійно вивчають на форумах кінотелевиробництво.
Мотиви для придбання професіонала техніки наступне: «Якщо я навчусь знімати та монтувати самостійно, то буду незалежним від чисельного обслуговуючого персоналу, браку часу на зйомку та на монтаж. Тоді я зможу створювати свої роботи більш кращими!». Не виняток, коли автори самі фінансують свої власні проекти. А з часом, придбав досвід продюсера, відкривають свої приватні студії.
Міркування іміджмейкера чи відеографа інші: «Куплю, навчусь і стану заробляти гроші!».
Мотив «для того, щоб зробити свою роботу краще» відсутній. На «краще» не вистачає ні знань, ні часу, ні потреби. А про те, щоб вкладати власні гроші у виробництво, взагалі мова не йде; зняти весілля і додати замовнику гроші зі своєї власної кишені?!
Такі люди часто одинаки – їм фінансово не вигідно працювати з знімальною групою з кількох людей.
НОВЕ АВТОРСЬКЕ КІНО.
Зараз можна придбати будь-яку техніку. Питання лише в тому, наскільки добре журналіст володіє майстерністю оператора, чи оператор майстерністю режисера та навпаки, коли, бажаючи працювати самостійно, виконує обов’язки своїх колег.
Традиційно багато питань виникає по сучасній техніці – вона стає все складнішою. Але і можливості для творчості вона надає величезні.
Складно доводиться і оператору, який на собі вирішив «приміряти одежину» режисера чи сценариста.
Один дуже досвідчений кінооператор вирішив, що зможе без проблем зняти у якості режисера невеличкий ігровий фільм. По завершенні роботи він зізнався: «Багато років, працюючи кінооператором, я вважав, що відносно нас (операторів) всі режисери – нероби! Бо все робили ми! А виявилось, що потрібно дуже багато знати…».
З активним переходом на «цифру» ситуація кардинально змінилась: сьогодні бажаючий самостійно журналіст, режисер, чи оператор за відносно невеликі гроші може самостійно придбати компактну знімальну та монтажну техніку класу FULL HD чи 4K та з її допомогою створювати авторські роботи найвищої технічної якості.
Але чи зможе одна людина засвоїти знання усіх п’яти «авторських» фахах?
Теоретично – так, зможе! Але однаково ними володіти на практиці зможуть лише найталановитіші.
Примножуючи знання в суміжних професіях універсальний фахівець зможе створювати більш якісні роботи, ніж режисер, який стоїть у черзі за затребуваним оператором, але, в підсумку, так і не отримати його на фільм.
І журналіст буде незалежним від режисера монтажу, і оператор не стане чекати, коли його запросять на наступний фільм. Досить часто такі самостійні оператори самі стають режисерами і сценаристами. Навіть знімаються у своїх колег у якості акторів.
Талановитим та освіченим людям завжди є, що сказати людству!