“ФОРМУВАННЯ УСПІШНОГО/НЕОБХІДНОГО ІМІДЖУ”. Для журналістів, теле-і радіоведучих, продюсерів, режисерів.
ЗАНЯТТЯ 2: ПОНЯТТЯ «І М І Д Ж У» та його ОСНОВНІ ТЛУМАЧЕННЯ…
ЛЕКЦІЙНО-ТЕМАТИЧНИЙ КОНТЕНТ
План
(Концепт-лекція і аутотренінг)
2.1.Основні підходи до розуміння поняття „імідж”.
- 2.Дефініції „іміджу”, „образу”, „шарму”, “персонажу” „типу”, харизми”, “символу”.
Вітання/тримання, поважаним слухачам дистанційно-навчального курсу “ФОРМУВАННЯ УСПІШНОГО/НЕОБХІДНОГО ІМІДЖУ”! Після того, як ви обрали творче ім’я, яке згодом може стати важливм компонентом іміджу творчої особистості, маємо дещо науково-прикладним чином з’ясувати? Отже.
2.1.Основні підходи до розуміння поняття „імідж”. Імідж – це публічний образ. Хоча генеза явища “імідж” – древня та зрозумілого і сприйнятливого статусу він набув наприкінці 20 століття. Тому й не дивно, що навіть у знаменитому “Енциклопедичному словнику” Брокгауза Ф.А і Ефрона І. А., який за охопленням вважається кращою енциклопедією (Петербург, 1890-1907, 82 основних і 4 додаткових томи) зазначеного слова немає. У сучасному вживанні воно появилося значно пізніше, хоча й походить ще від латинського “imago” -образ, що пов`язано з іншою лексемою – “imitari”, тобто імітувати.
У нашій практиці “імідж” синонімізується з “образом”. І, дійсно, англійською – “image”, “imago” – іспанською та “імаж” – французькою, на загал відображують поняття „образ”. Отже, слово “імідж” – англійське і, як правило, перекладається на українську мову “образ”, “відображення”, “вигляд”/”подоба”/
“зовнішність”. У нашому вживанні “імідж” в основному і чомусь? – синонімізується з “образом” і ми ще повернемося до цих тлумачень. [Але давайте спершу протестуємо себе, як я, кожен з нас, – розуміє(ємо) чи тлумачу(емо) “імідж”]…
Тобто: Напишіть слово імідж та зробіть своє власне визначення. Це – важливо зробити, оскільки пояснює й власне розуміння даного поняття.
І м і д ж – це ………………………………………………………………………………………………..
Тепер продовжимо. Більш адекватнішим цьому поняттю є “думка про”…, “уявлення про…”, не будь англійського “image” – точнішого і ємкішого за змістом. У такому смислі, імідж можна розуміти як уявлення (сукупність уявлень) (цілісних або мозаїчних), які виникають у свідомості людини. Дивлячись на того/той чи іншого/інший персонаж(а)/товар, у нас формується певне загальне уявлення про них. Можна стверджувати, що саме по собі поняття “імідж” виникло із зіставлення: щ о людина хоче придбати і щ о вона одержує насправді. Як відомо з психоаналізу реклами і паблік рилейшнз, люди купляють часом не іномарку, а престиж; не просто сік чи шоколад, а життєву енергію; не просто парфуми, а звабу; голосують не просто за кандидата (добру людину), а за поборника їхніх інтересів; одягають не просто вбрання, а презентабельність і т. п. Відомі фрази: рекламуйте не просто черевики, а красиві ноги у них; не зубну пасту, а гарні зуби; не просто найновіший мобільний телефон, а престиж і т. д. Імідж, можна сказати, репрезентує “особистість товару”, яка складається не лише з техніко-економічних характеристик та властивостей, але й з думок, свідчень, емоцій, уявлень, що з ним пов’язані. Імідж людини/організації/товару, це узагальнений образ, який формується з врахування дійсних і ймовірних якостей цих же об’єктів – людини/організації/товару або на основі сприйняття і уявлення про потреби, які можуть бути задоволені. Завдяки унікальним своїм властивостям, імідж є одним з найпотужніших механізмів впливу на аудиторію. Можна сказати, що на ринку відбувається боротьба не товарів/послуг/фірм, а конкуренція їхніх іміджів. Тобто, в данному аспекті мова йде більше про рекламний імідж, який тісніше пов’язаний з товарами чи послугами і фірмами/підприємствами, словом, виробництвом, індустрією.
2.2.Дефініції „іміджу”, „образу”, „шарму”, “персонажу” „типу”, харизми”, “символу”.
У сфері паблік рилейшнз та іміджмейкінгу прийнято розглядати імідж як спеціально формований образ стосовно об’єкта – людини/партії/організації/ фірми/товару, згідно із поставленою метою та завданням. Так визначається “ПР-імідж”. Як бачите, абсолютно інший принциповий підхід. Саме таким підходом оперує політичний маркетинг та іміджмейкінг у виборчих акціях/кампаніях, де здійснюється просування кандидата/блоку/ партії у виборні органи та на виборні посади.
Тепер про образ, що є формою і продуктом суб’єктивного, ідеального відображення об’єктивної дійсності (об’єктів діяльності) у свідомості людини як їхньої єдино-цілісної моделі. Звідси – образ є вторинним, похідним від об’єкта й щодо нього ідеальним. Тобто, інтеграл є об’єкт, а образ його похідна функція. І, ясна річ, суб’єктивний за формою. Але образ несе в собі об’єктивний зміст (інформацію), що тією чи іншою мірою відповідає оригіналові (об’єктові). У певному розумінні образ виступає аналогом об’єкта, його ідеальним “відбитком”, “копією”. Лише завдяки подібній адекватності, образ може бути об’єктивно істинним, а відображення пізнавальним. Цим образ принципово відрізняється від знаків, символів, які є не відтворенням, а довільним і умовним сприйняттям об’єктів.
Образи можна класифікувати на а) сенсорні – відчуттєві, смакові, дотикові; б) уявні, що існують у вигляді понять – ідея, думка, умовивід тощо. Образ дає змогу яскраво відтворити явище, глибоко розкрити суть описуваного предмету, представити без домислу і точніше його оцінити. І, на відміну від художніх образів, показує дійсність більш випукло, адекватно-змістовніше.
Але існує, звичайно, поняття “художній образ” як – специфічна форма естетичного відображення дійсності, конкретна і, водночас, мистецьки узагальнена картина життя, людини, явища, проблеми, об’єктів і т. п., – створена за допомогою слова, зображення, звуку, мелодії, звуко-зображальності, фарби тощо. Зрозуміло, що художній образ характерний для мистецтва, літератури, кінематографу. Реклама та паблік рилейшнз, іміджмейкінг також використовують у своїй практиці художній образ, що має особливу здатність впливати на людей. Вивчаючи літературу і мистецтво в школі та університеті/академії/інституті, ми завжди оперували поняттям “образ”: образ героя повісті, образи роману, образ героїні, образ на полотні тощо.
(То як розуміти поняттєво сутність таких “образів” і як все це узгоджується з тим, про що вище була мова? – запитання аудиторії?).
Можна дати ще й таку класифікацію образів:
Образи-персоналії – у літературі, в театрі, художніх та рекламних фільмах;
Словесні – у художній літературі, публіцистиці, газетно-журнальній рекламі;
Зорові – вони спираються на зображальність, на візуальні слова (колористичні);
Слухові – передаються аудіальними засобами, включаючи звукові уявлення – це радіопрограми і радіореклама;
Образи-символи – мають найвищий рівень узагальнення (алегоричні риси) – у художніх, публіцистичних фільмах, спектаклях, літературі, іміджевій та корпоративній рекламі ;
Комбіновані – поєднання, зображення і звуку. як , наприклад, в телевізійній рекламі. Досвідчений автор створює образи-персоналії, описи обставин, картини природи, використовуючи різні творчі прийоми подання свого об’єкта, особливо Людини-особистості.
Образ є формою існування твору, носієм думки, почуттів тощо.
Оскільки імідж, у цілому, охоплює групову думку, настрої, емоції, то він визначає певний статус об’єкта сприйняття, зокрема, – людини, товару, фірми, програми в масовій свідомості. У “Новому міжнародному словнику Уебстера” про імідж йдеться як про “похідне від свідомості, що створюється за допомогою мови; зображення… чи опису, особливо у графічній формі… розмовна концепція, яка підтримується різними суспільними групами і яка символізує основну позицію і орієнтацію стосовно чого-небудь (особистості, класу тощо)”.
(Цит. за: Хоран Дж. Д. Нужный образ: Роман/Пер. с англ..- Нижний Новгород, Флокс.- 1993.-С.3 (528 с.)
Тепер про образ, що є формою і продуктом суб’єктивного, ідеального відображення об’єктивної дійсності (об’єктів діяльності) у свідомості людини як їхньої єдино-цілісної моделі. Тобто, образ – це відображення природної сутності об’єкта – людини, товару, послуги, компанії у свідомості. Звідси – образ є вторинним, похідним від об’єкта й щодо нього ідеальним. Тобто, інтеграл є об’єкт, а образ його похідна функція. І, ясна річ, суб’єктивний за формою. Але образ несе в собі об’єктивний зміст (інформацію), що тією чи іншою мірою відповідає оригіналові (об’єктові). У певному розумінні образ виступає аналогом об’єкта, його ідеальним “відбитком”, “копією”. Лише завдяки подібній адекватності об’єктові, образ може бути об’єктивно істинним, а відображення пізнавальним. Цим образ принципово відрізняється від знаків, символів, які є не відтворенням, а довільним і умовним сприйняттям об’єктів. Образ – специфічна форма естетичного освоєння дійсності, конкретна і, в той же час, художньо узагальнена картина життя, людини, – створено за допомогою слова, зображень, звуку, мелодії тощо.
Образ дає змогу передати людську сутність, яскраво відтворити явище, глибоко розкрити зміст описуваного предмету, точніше його оцінити. І на відміну від художніх образів, показує дійсність більш випукло, цілеспрямованіше, нелінійно виражено.
Образ є формою існування твору, носієм думки, почуттів тощо.
В іміджмейкінгу та рекламній практиці професійно оперується поняття імідж, тобто спеціально створюваний об’єкту просування образ, згідно з поставленою метою і завданням. Імідж може бути поточним, дзеркальним, корпоративним, м ножинним; діловим, елітарним, екстравагантним тощо. Або візуальним, вербальним, невербальним тощо. Або рольовим- Батько, Борець, Герой, Жертва, Захисних і т.д.
Тип (типаж) – узагальнення певної групи людей, їхньої сфери, професії тощо. Приміром, тип політика, журналіста, конструктора і т.д. Типове – (гр. typos – відбиток) – одна з естетичних категорій, що виражає єдність індивідуального і загального у художньому образі. Типізують явища нові і старі, позитивні і негативні, виняткові чи звичайні, масові або рідкісні. Проте жодному з них автор не може надавати переваги, бо мистецтво прагне відшукати характерний факт, а не надзвичайний, сенсаційний чи найбільш здавалося б вдалий.
Розуміння типового – сприяє майстерному втіленню теми, узагальненого відтвореного об’єкта.
Органічне поєднання індивідуального і загального становить сутність типізації як однієї з особливостей реалістичного методу. Це глибоко реалістичне узагальнення і водночас художня правда, що передбачає відображення характерів у типових обставинах. За належної індивідуалізації літературні герої стають „рупорами духу часу”, а без відповідного узагальнення – вони перетворюються у примітивні схеми персонажів. Приклад національного героя у рекламі – екскавторник Льоня Голубков, якого зіграв актор театру і кіно Володимир Сергійович Пермяков (Символ ВАТ “МММ”).
Типізація – синтез найсуттєвіших рис і яскравих особливостей за законами художньої правди у вірогідний (можливий) образ.
Життєвий матеріал використовують відповідно його фактажу, групуючи, систематизуючи, осмислюючи, узагальнюючи.
У публіцистичних і документальних матеріалах/фільмах процес типізації має свої особливості. Якщо письменник чи публіцист помічає окремі характерні риси у багатьох людей і втілює їх в окремому образі-персонажі, то журналіст у своєму матеріалі пише про конкретну реально існуючу людину, тобто, конкретний персонаж – кандидат, політик, депутат, вчений і т.д. Іміджмейкер чи журналіст свого героя повинен подати у реальному вигляді. Щоби у виборців не створювався тип ілюзорності, а лише реальності. Хоча технологічно у практиці відбувається все навпаки.
Та поверненемося знову до нашого цетрального поняття “імідж”…
Український вчений Г. Г. Почепцов, вважаючи термін „імідж” багато в чому нечітким, пояснює його сутність через використання поняття формату: „Імідж повинен реалізовуватись через той чи інший формат – найбільш адекватний каналу, сподіванням аудиторії тип комунікативної поведінки
лідера ”. Можна називати іміджем якість такого специфічного товару як політичний лідер. Проблему подачі лідера, формування його іміджу можна розглядати крізь призму політичного маркетингу, де у ролі „фірми” виступає партія, а товару – кандидат, якого слід «загорнути” у привабливу обгортку (одяг, манери, публічні дії, програми) і успішно „продати”, тобто отримати потрібну для перемоги кількість голосів. Можна виокремлювати поняття „ідеальний імідж”, чим є така сукупність осблтвостей кандидата, яка максимально відповідає конкретній передвиборній ситуації. Це – своєрідний образ кандидата-Галатеї, що існує у мріях, потаємних бажаннях виборців. Більш того – він повинен відображати їхню підсвідому мету, викликати беззаперечну любов. Словом, – це повинен бути такий товар, який не лише відображує усі свідомі бажання та потреби виборця, але й змушує його після проведення ПР-рекламної кампанії сказати собі: „Це навіть краще, ніж я міг уявити!”.
Досить цікаві визначення поняття „імідж” наводить іміджмейкер О.Руська. „Імідж – це дріб, знаменник якого складається із засобів вираження, а числівник із „ідеальної легенди”. Що більший знаменник, то менший результат. Імідж – це сума образів візуального (костюм, зачіска, пластика, міміка, манери), акустичного (тембр, сила голосу) плюс спосіб мислення плюс духовна практика. Але і цього – недостатньо. Насамперед, потрібна „легенда ”.
За В.М.Бебиком «імідж – це образ особистості або соціального інституту, який існує у масовій свідомості. Він може бути більш чи менш адекватним реальному об`єкту, але й сам, певною мірою, є реальністю у суспільній свідомості».
За тлумачним словником Вебстера, імідж – це штучна імітація або представлення зовнішньої форми якогось об`єкта чи особи. Він є уявною думкою про людину, товар чи інститут, що цілеспрямовано формується у масовій свідомості за допомогою PR, реклами або пропаганди. На відміну від психологів, які здебільшого вивчають об`єктивну природу психологічних образів, PR-мени підходять до їх аналізу прагматично. Імідж для них такий самий об`єкт дослідження, як для лікарів організм. Щоб створити імідж, сформувати, а потім рекламувати, потрібно зрозуміти сильні й слабкі сторони, тобто, „анатомію”.
Як можуть вербально-візуально вмглядати зазначені у плані лекції тлумачення:
Персонаж – той, хто намальований на картиніяки й свідомо або несвідомо “оформлюється” своєрідним навколишнім середовищем, показаний у тій чи інший позі, у спонтанно або заздалегідь обраних кольорах. хто є компонентом іміджевої картини.
Тип – це відокремлення одних картин від інших і подальше групування їх за спільними ознаками в окремій кімнаті згаданої галереї. Типаж – і є сукупність спільник цих ознак.
Імідж – картина, на якій зображена людина чи інший об’єкт, котру інша людина спостерігає у своєрідній галереї власних вражень.
Ця картина (image) може бути створена об’єктом, який на ній безпосередньо зображений (у такому випадку це буде автопортрет), або ж може замовлена у професійного художника (фахівця).
Образ – це відбиток, який залишила картина у свідомості того, хто її споглядав.
Шарм – це ювелірна робота. Це ідеально змайстрований ланцюжок з різних дорогоцінних камінців, кожен з яких має велику ціну і є елементом одного нерозривного цілого. Якщо прибрати один з камінців, ланцюжок матиме вже не ту ціну, що мав колись. У цьому його особливість – неможливо зрозуміти, чому ланцюжок є таким цінним у свідомості людей, але залишається відомим те, що втрата однієї з його ланок призведе до краху його естетичної сили.
Харизма – те, що змушує визнати картину шедевром мистецтва, віднести її до кращого світового доробку, або на простішому рівні – захоплюватися нею. Харизма є сукупністю певних психологічних елементів, що викликає захват у того, хто дивиться на картину, вона впливає на маси людей, які йшли повз і задивилися на неї, або ж свідомо прямували до галереї, щоб оцінити її. (Розгляд харизми не стосовно людей, а щодо предметів, зокрема творів мистецтва.-В.Б.)або заздалегідь обраних кольорах. Він є основним елементом картини – іміджу.
Символ – це знак, який закарбувався у свідомості людей, що позначає який-небудь предмет або його характеристику. Наприклад: хрест – символ християнства; свастика – символ фашизму, вказівний + середній пальці, підняті вгору – символ миру, введений культурою хіппі.
А Б О ж П О Д А Т И ще й Т А К:
Персонаж – штучно створений образ для фільму, спектаклю, книги, картини,і.т.д. Це будь-яка дійова особа твору.
Персонаж – персона, особистість, дійова особа.
).
Типаж – це категорія людей, яка наділена характерними рисами.
(мають одне захоплення, схожу зовнішність, спільні інші ознаки: інтереси, роботу, інше).
Типаж – сукупність рис, характерних для певної групи людей, схожих один на одного групою інтересів або зовнішністю; це – категорія людей, яка наділенаспільними рисами. (мають одне захоплення, схожу зовнішність, загальні інтереси
Образ – це художнє узагальнення людських властивостей , сукупність характеристик людини, які відображаються в мисленні інших осіб. Наприклад: образ людини-романтика, людини мандрівника тощо..
Імідж – спеціально формований образ; думка раціонального або емоційного змісту про об’єкт; імідж складається з внутрішніх ( ораторське мистецтво, характер, поведінка, манери) та зовнішніх ( одяг, взуття, прикраси, зачіска, макіяж,і.т.д.) складових. Зі зміною складників іміджу, змінюється й сам імідж.(наприклад окуляри дають сприянятт вже як іншої людини):
Шарм – чарівність, привабливість; родзинка в іміджі чи образі, яка привертає увагу.
Харизма – наявність в особистості властивостей, які викликають велику повагу до неї та безумовну віру в її можливості, поводирство; висока обдарованість, особлива привабливість, притягливість і своєрідний магнетизм. Таким був геніальний Сальвадор Далі!
Символ – знак якихось понять, ідей, явищ та емоцій
Відомий символ інь/янь!
Символ можна трактувати як знак, що має безмежність значень, а також безкінечність (∞) контекстів використання, вживання чи висловлювання. Символ – це знак певної іншої реальності. Символ можна трактувати як знак, що має безмежність значень, а також безкінечність (∞) контекстів використання, вживання чи висловлювання. Символ – це знак певної іншої реальності.
Символ – це знак, що має безкінечну кількість значень, оскільки необмежені його контексти і поліасоціації. Можна сказати, що символ – це знак якоїсь іншої реальності. Що є, приміром “альфа” – “æ”. Це не лише перша буква латинського, а й багатьох національних алфавітів. Це жертва. Бо “алеф” означає “бик, жертовна тварина”. Альфа – це першість; найголовніше. Число, яке відповідає “А” – це одиниця. Це – Бог, першопричина, істина. “Альфа сузір’я” – найяскравіша зірка цього утворення неба і т.д. “Æ і Ω” – початок і кінець, основа і т.д. “Ваги” – символ справедливості, атрибут закону, правосуддя, юстиції і т. п.).). Під символом розуміються знакові зображення, в які, крім первинного, закладено, більш глибокий смисл, алегорія, значення тощо. Найбільш поширені символи-знаки, які ще називають символи символів. Приміром, ті ж ваги. Або зірки: трикутна (Троїця – існування Бога у 3-х лицях), чотирикутна (символ світла вночі, шляхосяйна); п’ятипроменева (пентальфа, амулет проти злих сил, символ охорони, безпеки); шестигранна (мудрість Соломона,, боротьба двох протилежностей у людині – духу і матерії); семикутна (символ Сонця); восьмипроменева (вузол з’єднання, долина вірності); дев’ятикутна (ключ до потрійного врятування); дванадцятикутна (з’єднання друзів); чотирнадцятипроменева (зірка Різдва Христова). Їхня графіка проста. А поле значень наскільки велике , що дає змогу контролювати літургійні і архітектурні структури.
Символи Природи – стихії і явища, час (календарні та астрологічні знаки).
Символи Людини – сама людина, її тіло, помешкання, ритуали, соціальний статус (сюди ж відносять і геральдику). Це Адам, Єва, Батько, Мати, голова, волосся, коса, рука і т. д.
Символи-фауни – дикі та свійські тварини і комахи (Див. “Міфи України”).
Флора-символи – дерева, рослини, трави, квіти, злаки, кущі і т. д. Див. (“Міфи України”).
Символіка мов, чисел, кольору, каменів, ігор тощо.
Мистецькі символи – архітектурні, театральні, музичні, танцювальні і т.д.
Сучасна галузева символіка – умовні картографічні і метеорологічні знаки, позначки дорожнього руху, комп’ютерна символіка тощо. Приміром, знаки інтерфейсу – ©,@,¶, ™,®, $…
Разом з цими групами символів, існують також знаки певних культур – слов’янської, східної і т. д. (Подробиці див. в “Энциклопедии символов”).
Хоча повнота відображення об’єкта в образі завжди відносна: пізнання, безкінечно наближаючись до змісту предмета, не вичерпує всієї його повноти. Тому відображення об’єктів дійсності (світу) в свідомості людини завжди є процесом створення і розгортання серії образів, їхньої постійної переміни, розгортання та перманентного розвитку.
Добре було б, аби і ви , шановні слухачі курсів Укртелерадіопресінститут, зробили візуально вербальне тлумачення власного розуміння поняття іміджу!
Отже, і м і д ж також можна тлумачити ще й так:
І – інформація;
М – мистецтво;
І – інновація;
Д – дивіденди;
Ж – жаданість…
У сучасному розумінні імідж – це стереотипізований образ конкретного об’єкта, що існує у масовій свідомості. Як правило, поняття іміджу відноситься до конкретної людини, але може також поширюватися на визначену групу людей, організацію, товар. В основі іміджу лежить формальна система ролей, які людина грає у своєму житті, що доповнюється особливостями, рисами характеру, зовнішніми даними та одягом. Щодо товару чи організації – то це орел їх сприйняття споживачами. Імідж формується як на основі реальної поведінки індивіда, так і під впливом оцінок і думок інших людей.
З погляду соціології, імідж – це уявне положення людини щодо інших.
У психології під іміджем розуміють „усталений в масовій свідомості і такий, що має характер стереотипа емоційно забарвлений образ будь-кого або будь-чого; формування іміджу має стихійний характер, але частіше він є результатом праці спеціалістів; імідж відображає соціальні очікування певної групи”.
Якщо звернутися до іміджу, як психічного образу, то можна виокремити такі основні властивості, які необхідно враховувати при формуванні іміджу журналіста, ведучого, продюсера, режисера!:
– імідж, як психічний образ, є об`єктом ідеальним, він „продукт, створений людською свідомістю”;
– як психічний образ, він є нестійким, схильним до змін, тому його необхідно постійно та цілеспрямовано зміцнювати спеціально організованою інформацією;
– імідж повинен бути емоційно забарвленим, оскільки „сірі” особистості в пам`яті не залишаються;
– необхідно, щоб імідж був реалістичним;
– імідж треба у більшості випадків створювати прагматичний, тобто під конкретне завдання;
– ефективний імідж обов`язково є цілісний, у ньому не повинно бути протиріч;
-ефективний імідж завжди простий, набір позитивних характеристик у ньому не повинен бути великим, оскільки особистість не буде здаватися цілісною.
Знання основ психології сприяє правильним та ефективним діям для створення іміджу на всіх етапах цього процесу: від виникнення ідеї – до її втілення. Психологи можуть надати дієву допомогу команді іміджмейкерів у вирішенні важливих завдань шляхом:
– привертання уваги і утримання уваги аудиторії;
– формування настанови на довіру чи недовіру з боку аудиторії;
– використання психологічних особливостей окремих соціальних груп;
– використання загальних особливостей сприйняття;
– використання специфічних навичок комунікації.
У повсякденному користуванні щодо ЗМІ і, особливо, найпотужнішого з них – телебачення імідж можна розуміти як:
– образ суб`єкта деяких відносин, які виникають у процесі його комунікації;
– уявлення стосовно всього того, що є на телеекрані, яке виникає у свідомості людей у ході телекомунікацій;
– образ ведучого, коментатора, репортера у сприйнятті їх глядачами;
– думка про телевізійних персонажів (учасників передачі тощо);
– сприйняття передачі, програми, каналу.
Шарм можемо визначити як родзинку в образі чи іміджі. Це певний штрих чи деталь, риса, що надають людині або товару певної індивідуальності. А то й неповторності.
Харизма з грецької мови перекладається як “притягувати увагу”. Походить від слова “харити”, яким у давньогрецькій міфології йменувалися три богині краси та вишуканості. Ще у Давній Греції люди, які володіли харизматичними якостями, вважалися улюбленцями Богів, котрі допомагали своїм обранцям досягати незвичайних успіхів. Отже, харизму можна розуміти як: А. Божий дар. Б. Виняткову обдарованість, що проявляється у лідерстві В. Потужно-енергетичний магнетизм притягувати до себе людей.
Безперечно, харизма у діяльності людини відіграє ключову роль. Це є осбливо важливий фактор для політиків, кандидатів на високі посади.
Жваві обговорення перших теледебатів Барака Обами і Мітта Ромні, кандидатів на посаду Президента США (жовтень-листопад 2012 р.) відбулися на всіх ключових американських телеканалах. Як наголошували оглядачі, відгуки в соціальних медіа – Twitter, Facebook – засвідчили, що прихильники республіканців дуже задоволені тим, як виступив Мітт Ромні. Експерт з політичних питань Джо Тріппі на каналі CNN підкреслив, що поведінка Б. Обами була більше “професорською”. “Барак Обама вміє проводити дебати, але видно, що не отримує від цього задоволення. Якщо подивитися на так звану “мову тіла” і вираз облич обох кандидатів, президент Обама постійно дивився вниз, тоді як Мітт Ромні впевнено посміхався”. Один із коментаторів консервативного каналу Fox у дискусії, яка відбулась після дебатів, зазначив: “Мітт Ромні показав більше напору, більше харизми, більше внутрішньої впевненості’. Коментатори ліберального каналу CNN теж наголосили, що Мітт Ромні склав перший тест у розмові з Бараком Обамою, і визнали, що він був більшим лідером під час розмови. Наступні дебати двох кандидатів також були неднозначними. Вибори відбулися 6 листопада 2012 р (вівторок) і переконливу перемогу здобув Барак Обама.
Чи можемо назвати харизматичних особистостей. Безумовно: Македонський, Клеопатра, Чингисхан, Тамерлан, Ленін, Гітлер, Черчіль, Ейзенхауер… Сучасних: (Продовжуємо)…
Харизматична особистість – це лідер, володар думок і сподівань…
А тепер, на вашу думку, шановні колеги, кого із телевізійних/радіоведучи або журналістів, продюсерів, режисерів ви можете назвати як харисматичними особистостями!?…
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ. За поданими у лекції основними тлумаченнями іміджологічно/іміджмейкінгових понять проілюструйте конкретно медійних:
А). Персонажів.
Б). Типажів
В). Образів
Г). Іміджів.
Д). Шармів
Є) Харизмів.
З). Символів.
Щ О МОЖНА ПОЧИТАТИ:
Бугрим В. Іміджологія/Іміджмейкінг: Навчальний посібник / Валентин Бугрим.-К.: ВПЦ «Київський університет», 2013.-255 с.
Бугрим В.В. Коментар нового іміджу журналіста // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://community.livejournal.com/love_pozitiv/65948.html?view=273564#t273564 .-2006.-16 лютого.
Почепцов Г.Г. Имиджелогия / Георгий Почепцов.- М.: Рефл.-бук; К.: Ваклер, 2001.-704 с.
Bruce B. Images of power. How the image makers shape our leaders.- London, 1992.