10 червня 2024 року у Києві біля меморіальної дошки, встановленої на будинку по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 15 відбулося вшанування пам’яті визначного українського громадсько-політичного діяча, провідника ОУН, відомого поета і вченого-археолога Олега Ольжича.
Саме за цією адресою знаходилась конспіративна квартира, в якій мешкав 1941 року в Києві керівник підпільної мережі ОУН в Україні Олег Ольжич.
Участь у заході взяли Перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак, директор Укртелерадіопресінституту Гліб Головченко, науковці, представники медіа та громадськості.
10 червня 2024 року виповнюється 80 років із дня загибелі великого патріота України Олега Ольжича. Він народився в Житомирі 21 липня 1907 року у родині відомого письменника Олександра Івановича Кандиби (псевдонім – Олександр Олесь). З 1912 до 1922 року мешкав та вчився в трудовій школі у Києві, але закінчити середнє навчання довелося лише в Празі. Навчався в Українському вільному університеті, а згодом у Карловому університеті. 1930 року у Празі захистив дисертацію на звання доктора філософії на тему «Неолітична мальовнича кераміка Галичини». Захоплювався поезією. За життя Олега Ольжича друком вийшло дві збірки його поезій: «Рінь» (1935) та «Вежі» (1940). Наукову і творчу працю Ольжич поєднував з участю в українському націоналістичному русі.
З 1929 року – провідний діяч ОУН.
У 1937 році очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (ПУН).
1939-1941рр. очолював Революційний Трибунал ОУН. Був заступником Голови ПУН-ОУН полковника Андрія Мельника, Головою ОУН на українських землях з січня до серпня 1944 року.
До Києва О. Ольжич прибув у 1941 році налагоджувати підпільну мережу ОУН в Україні. Перебував тут до 1942 року, а з початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів повернувся до Львова, де в 1944 році був заарештований гестапо.
У ніч з 9 на 10 червня 1944 року Олег Ольжич загинув у німецькому концентраційному таборі «Заксенхаузен».
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ.