18 квітня 2019 року у Національному музеї літератури України відбудется презентація книги Максима Рильського «І розіллється знов медами..».
Цим рядком з героїчної поеми Максима Рильського «Слово про рідну матір», написаної в трагічний 1941-рік, названо книжку його прози й публіцистики. Скільки віри, оптимізму, мужності , любові в кожному слові поеми!
Максим Тадейович Рильський – прозаїк і публіцист. Саме ці грані його справді невичерпного таланту зібрані у творах книжки. Починаючи від ранніх ідилій, фантазій, оповідань 16-18-річного юнака, надрукованих в часописі «Українська хата» до майже чотирьохрічного циклу публікацій початку 60-х в газеті «Вечірній Київ» – неповторного спілкування класика з читачами в популярному на той час виданні. На теми, що хвилювали суспільство, в усьому розмаїтті жанрів – репортажів та новел, філософських роздумів та інтерв»ю, нарисів та газетних анкет .
М.Т.Рильський виявив себе справжнім літописцем епохи, вибагливим і невтомним репортером. В одній збірці – полум’ яний заклик душі в перший рік війни – «любити й перемагати!», а через кілька сторінок – земні проблеми пасажирів приміського потягу.
Читаєш – і в багатьох випадках сягаєш в наше сьогодення! Зайвий раз переконуєшся в пророцтві Максима Тадейовича «Великі поети – завжди сучасники». Додамо – стосовно М.Т.Рильського – не тільки поети. Тому народилася думка післямови , розділу «Розмови з Максимом Рильським в ХХI -му столітті». Недаремно классика сьогодні називають першим українським блогером.
Світоч нашої культури завжди перебував у вирі життя, серед людей, яких любив пристрасно і щиро. Переконує в цьому й невеликий за обсягом епістолярний розділ.
При упорядкуванні збірки використано 20-и томне видання М.Т. Рильського ( Київ. «Наукова думка», 1983- 1990 рр.). Деякі статті друкуються із скороченнями, а примітки – в сучасній редакції, яку здійснив Максим Стріха. Твори розміщені в хронологічному порядку за часом написання та публікацій ( виняток – рання проза початку минулого століття, яка завершує збірку й повертає до прозових витоків майбутнього класика.)
Видавництво «Ярославів Вал», Київ, 1919 рік
Видання здійснене за підтримки Голови Держкомтелерадіо України.
